Чуття по венах – сонною рікою...
Жадала плюскотіти між гортензій,
А виросла в гінку надію Ноя –
Не згинути в буття хисткім ковчезі.
Злетіти б голубиною із криці,
Що віть маслини в дзьобі – над ЧАЕС!
Колише Ноя сни цвіла криниця.
В моїх заплавах ніч пасе овець...
Казки шепчу карасикам і буслу.
Світило яре запалало… згусло.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Невыгодно бар содержать - Надежда Горбатюк (книга пророка Иеремии гл. 15 ст.6,7,8
"Ты оставил Меня, говорит Господь, отступил назад; поэтому Я простру на тебя руку Мою и погублю тебя: Я устал миловать.
Я развеваю их веялом за ворота земли; лишаю их детей, гублю народ Мой; но они не возвращаются с путей своих.
Вдов их у Меня более, нежели песку в море; наведу на них, на мать юношей, опустошителя в полдень; нападет на них внезапно страх и ужас.")