Вновь Рождество
Галина Пятисотских
Он в мир пришёл, когда все люди спали,
Когда в ночи умолкла суета.
Там в небе звёзды серебром сияли
Над яслями рождённого Христа.
Лишь свет луны ложился на дорогу,
Притихли тени, замер небосвод...
Младенец спал, а ангел у порога
Раскрыл крыла, оберегая вход.
Склонилась над младенцем мать Мария,
С улыбкой нежной, с радостью жены...
Как крепко спал, родившийся Мессия,
Он был так мал, что вряд ли видел сны.
Ночной Вифлеем, да знал ли ты, едва ли,
Что здесь в пещере при камнях глухих
Перед рождённым головы склоняли
Пришедшие от пастбищ пастухи.
Ты спал, Вифлеем, тогда все крепко спали,
Звезды не видел, что волхвов вела...
Как ангелы рождённого встречали,
Как трепетали белые крыла!
Ты спал, Вифлеем, как спят, увы, доныне
Сердца людей, холодные сердца...
Блуждают люди по пескам пустыни,
И той пустыни не видать конца.
Вновь Рождество, тысячелетья канут
В забвение, но жизням есть предел...
В конце пути пред Богом все предстанут,
Как жаль мне тех, кто верить не хотел.
Как жаль слепых, глухих, жестоковыйных,
Не примирённых Именем Христа.
Кто до сих пор блуждает по пустыням,
Их жизнь вне Жизни, смертна и пуста!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
