У чому полягає правдива любов? Як її відрізнити від того, що є неправдою та фальшем? Усе так помішане, що ми не знаємо як нам чинити правильно. Нас турбується питання що таке щастя і чому воно полягає. Якщо ми говоримо про любов, то у чому власне вона виражається.
Апостол Павло ставить дуже просту планку, коли надає прикмети любові. Довготерпелива. Лагідна. Не заздрить. Не чваниться. Не надимається. Не бешкетує. Не шукає свого. Не поривається до гніву. Не задумує зла. Радіє правдою. Не тішиться кривдою. Все зносить. В усе вірить. Усього надіється. Все перетерпить.
Якщо не розбирати останні надто теологічні терміни, які зовсім не можливо використати в житті, але лише звернутися до легких, то ми усе нічого не можемо вдіяти.
Як можна усього надіятися? Ось я полюбив дівчину, а вона мене не любить, то що мені все життя чекати на неї? Якщо все так погано, то як це все перетерпіти? В мене не вистачає сили для того, щоб все знести. Як можна в усе вірити? Що це взагалі за така порада?
Якщо ми скажемо, що Апостол Павло говорить про Божу чесноту, що це є дар від Бога, то тоді звичайно все стає зрозумілим. Ми не можемо цього виконати і нам залишається лише молитися і просити цього дару в Нього. Коли ми це розуміємо, в нашу душу сходить спокій. Ми вже не відчуваємо тягот життя. Ми бачимо себе в правді: малими, простими, немічними.
Але питання стоїть набагато складніше. Що нам робити? Невже лише молитися? Нічого більше? А я ось стільки років молюся, а нічого не відбувається.
Існує багато різних книг, які намагаються пояснити чому Бог не чує наші молитви. У будь-якому разі питання стоїть набагато складніше. Що робити якщо Бог не чує наших молитов? Змиритися і просити далі чи щось змінити.
Якщо ми виходимо з того, що любов це лише Божий дар, то тоді звичайно нам нічого, окрім молитов не залишається. Але якщо Бог закликає нас до співпраці, то нам не лише треба молитися. Людина покликана до дії, навіть якщо ця дія — молитва.
Ми не можемо лише чогось очікувати, сподіватися. Ми маємо щось робити.
Так що робити для того, щоб Бог прийшов до нас? Що робити для того, щоб полюбити?
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Феноменология смеха - Михаил Пушкарский Внимание!!! Это не смешно - чисто психологическое исследование.
Например - "Комизм реализуется при тех же условиях, где возможно игровое поведение.
Сфера юмора значительно шире. Суть юмора – подметить комическое и остроумно это отразить. Иными словами, юмор выводит комическое из мира игры и вводит его в мир остроумной – творческой художественной мысли. В сатире, например, или иных жизненных обстоятельствах, может быть уже «не до смеха», но юмористическая остроумная критика здесь может быть к месту.
Юмор – это интеллектуальный и культурный аспект комического. Или можно сказать, это комический аспект художественного отражения и мысли".
"Юмор уступает таким истинным видам творчества, как музыка, изобразительное искусство, театр, литература. Несмотря на то, что юмор может включать в себя театр, литературный талант, и также требует развитого интеллекта, он ограничен в своём жанре и не имеет столь высокой жизненоважности.
Юмор - это комическое остроумие. А комизм - это шутка, шутка - это игра, а игра - это веселье, соревнование, интеллектуальное упражнение.
Юмор, действительно, не оставляет после себя такого впечатления, как иные произведения искусства и иные виды человеческой деятельности.
При всей своей сентиментальности и часто, оригинальности, юмор остаётся тривиальным явлением.
Тем не менее сам юмор - это наша повседневность, это окружающая нас жизнь, это наши отношения, наши социальные институты и жизнь в настоящем".
