Олеся Білоус,
м. Київ, Україна
Народилася 1983р. в Киргизії в родині геологів. Після здобуття Україною незалежності разом із батьками повернулася на Батьківщину. Дитинство минуло на Житомирщині(смт. Червоногранітне). Закінчила Житомирський державний університет ім. Івана Франка (2006), Національний педагогічний університет ім. М. Драгоманова (магістратура,2007). Навчаюся в аспірантурі Науково-дослідного інституту українознавства на філософському відділенні. Вірші пишу з дитинства. Поетичні твори, журналістські матеріали та публіцистика друкувалися в альманахах "Зоряні роси", "Вітрила", газетах "Вільне слово", "Прапор", "Християнство", "Євангельська нива". Заміжня. Член церкви «Дім Євангелія» (ВО ЄХБ, Київ)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
По вере нашей и любви - Людмила Солма *) Примечание:
Мои былые размышления из цикла "Стихи со старой антресоли" (по годам их поэтического "рождения": 1991,1994,1997)
Крик души : Опоздала - Анна К. Долго не показывала эту повесть из своей жизни кому-либо, кроме некоторых друзей. Но увидела рассказ Валерия Гаращенко «Смерть друга», размещенный в разделе Проза, и подумала, что, к сожалению, подобный горький опыт есть не только у меня. Убедительно прошу людей, которые любят на этом сайте оставлять бесцеремонные и язвительные комментарии, проявить хотя бы немного такта и обойти своим вниманием этот крик души. И напоследок хочется просто сказать: Люди, извлекайте уроки из чужих ошибок!
