Посади вербу, бо де вербиця, там чиста водиця (приказка)
========
Посади вербу із молитвою,
Посади гінку, може прийметься.
Із молитвою - мо' очистяться
Наші річеньки скаламучені.
Може вляжуться кола смертнії,
Потечуть струмки неполинові.
І весна сипне цвітом яблуні,
Цвітом зусрічі та оновлення
У криниченьку, у покинуту,
Не забутую, а оплакану.
І в густу траву гупне яблукo
Не отруєне, не обкурене
Смертю тихою, непомітною.
Вродять вишні нам рясно-рясненько.
Порадіємо зорям ясненьким.
Защебечуть ще діти сонячно,
Усміхнемося, люди, сонечку.
Повернеться дід, сивий, немічний,
Щоб померти там, де народжений.
І своя земля пухом вляжеться,
Проростатиме незабудками.
Зашумлять тоді верби радісно.
В чисту річеньку роси вдячності
Будуть капати з гілок схилених.
У спекотний день заховаємось
В тінь лелечих крил. Утамуємо
Спрагу чистою прохолодою,
Як колись діди наші й прадіди.
Посади вербу із молитвою,
Із молитвою, із гарячою,
Покаянних сліз не жаліючи.
Може виросте. Може виплачем
Ген гріховності, світ руйнуючий,
Відбудуємо храм спаплюжений,
Златокупольний у душі своїй.
Ми молитвою порятуємо
Дорогий наш край - він приречений.
Нам останній шанс подаровано.
Не зневаж його. Богу вічному
Наші біди всі доручаючи,
Посади вербу із молитвою,
Із гарячою - хай приймається.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проповеди : Нужна ли Православию защита... (Часть третья) - Сергей Сгибнев Допускаю, что «исповедания веры» отдельных общин, если таковые имеются, могут в чем-то отличаться от Символа веры Православия. В таком случае вашим пасторам следовало бы взять пример из подвижнического подвига Детей Божьих, которые составляли Вестминстерское исповедание. С 1 июля 1643 г. По 22 февраля 1649 г. Богословы и пастора со всей Европы (всего 151 делегат) провели 1163 полных дня заседаний, чтобы разработать эти положения Христианской веры. В то время не было такого замечательного инструмента общения, как Интернет. Сегодня он есть. Так обратитесь же к священникам своего прихода, в их краевую или областную Епархию, в РПЦ, наконец. И учитесь вести цивилизованные дискуссии, а не вываливать оскорбления на страницах форумов и сайтов.
Мир дому вашему.
